Чи треба носити дітей на руках?

Чи треба носити дітей на руках? Міфи та правда.

Ось в родині народжується немовля. У молодих батьків з’являється сила-силенна порадників. «Навчені досвідом» застерігають :

• будеш носити дитя на руках, воно відмовиться спати у власному ліжку;
• даси пустушку-не відучиш до настання шкільного віку;
• годуватимеш на першу вимогу-не залишиться часу на себе й домашні справи;
• розпестиш-зв'яжеш себе по рукам та ногам;

Раніше вважали, чим рідше носити дитину на руках, тим краще. Мале проситься на руки? Значить мамині потурання вередуванням вже встигли «зіпсувати» крихітку.

Отже, носити чи не носити?

Почнемо з міфів.

1. У дитини сформується звичка перебувати на руках.
2. Відучити від рук буде важко, майже неможливо.
3. Малюк постійно вимагатиме взяти його на руки.
4. У мами не залишиться часу на інші справи.
5. У малих буде викривлений хребет.
6. Мама матиме проблеми зі спиною.

Всі ці застереження слушними ніяк не назвеш. Кожен, хоч трохи знайомий з азами психології знає: несвідоме немовля неможливо розпестити.

Всі його бажання – це прямі потреби, закладені природою. Починати потрібно не з виховання, а з любові.

В суперечках зі знавцями на тему, як правильно виховувати дитину, можете скористатися інформацією, поданою нижче.

Контраргументи, що спростовують застарілі стереотипи.

1. Чим частіше мама підходить до немовляти, тим, безпечніше воно відчуває себе на підсвідомому рівні. В дорослому житті це відчуття переросте у справжню довіру до близької людини.
2. Потреба малечі у маминій увазі така ж природна, як потреба в їжі. Перебуваючи на руках, дитятко забезпечує собі психологічний комфорт шляхом безпосереднього контакту з матір'ю.
3. До рук, як і до їжі не звикають. Коли людина сита, вона їсти не просить. Тому, перебуваючи у мами на руках, дитина отримує тільки ту порцію уваги, ласки, позитивних емоцій, яка її емоційно наситить. Ні більше, ні менше. Дитя зайвого не попросить.
4. Час на домашні справи та повсякденні клопоти нікуди не подінеться. Просто треба розумно організувати свою діяльність, не намагатись переробити всю роботу за один день. Не силкуйтеся довести оточенню «я всесильна, все встигаю».
5. Носіння на руках не справляє негативного впливу на формування хребта малюків. А, ось, постійне перебування в ліжечку чи манежі згубно позначається на розвитку дитячого організму. М'язовий та кістковий корсети формуються швидше й правильніше при перебуванні тіла у вертикальному положенні. Доведено фахівцями.
6. Проблеми зі спиною у мами ніяк не пов'язані з тим, що вона носить малюка. Крихітка набирає вагу поступово, спинні м'язи матері встигають адаптуватися до нового навантаження.

Переваги у розвитку дітей, яких мами носять на руках.

• Нервово-психічний розвиток малюків відбувається швидше. Адже тактильні відчуття-найважливіший стимул розвитку нервової системи. Сигнали, що надходять від рецепторів шкіри, поступають у різні ділянки головного мозку та сприяють їх розвитку.
• «Ручні» діти швидше встановлюють зоровий та слуховий контакт з мамою, раніше опановують розуміння мови сторонніх людей, у них швидше формується власний словниковий запас, а емоції є багатшими та яскравіше вираженими.
• Спостерігаючи за обличчям мами зблизька, дітлахи вчаться висловлювати свої почуття: радість, подив, страх, захват.
• Малюки вдаються до звуко-рухового супроводу різних почуттів: на посмішку мами самі широко посміхаються. У них з'являється своє власне звуковираження позитивних емоцій: гуління, «спів», аґукання, які супроводжуються енергійними рухами рук, ніг.
• Дітки, яких носять, зазвичай, спокійніші. Дотик знімає стрес, заспокоює. Рівень гормону стресу кортизолу, у «ручників» доволі низький і це є хорошим сигналом.
• Під час дотику до маляти у мами виробляється гормон ендорфін, який називають гормоном щастя та хорошого настрою. Тому жінки інстинктивно прискають дітей до себе, коли ті плачуть, а малі вередуни, своєю чергою, швидко заспокоюються.
• Відмічено, карапузи, яких мами пестять, погладжують, обіймають, краще почуваються, менше страждають від кольок у кишківнику.
• При дотику до шкірних покровів немовлят у них виробляється унікальна речовина, здатна активізувати роботу недосконалого й чутливого кишково-травного тракту.
• Тепло від маминого тіла виконує роль цілющої грілки й знімає біль.
• Пізнання навколишнього відбувається активніше. На маминих руках спостерігати за оточенням зручніше, навколишні предмети проглядаються краще, бо з лежачого положення в ліжечку немовля не може бачити те, що видно з висоти маминих рук.
• Коли дитину регулярно носять, вона є учасником подій, а не пасивним споглядачем навколишнього середовища. Такі дітлахи виростають ініціативними, допитливими, проявляють активність у навчанні.
• Постійний зв'язок з мамою сприяє формуванню почуття взаємодовіри. Жінки, чиї діти багато часу проводили на руках, розуміють своїх чад, як ніхто інший, вміють «читати» бажання, потреби та вчасно й правильно їх задовольняти.

Звичайно, почуття міри має бути присутнім навіть у самої люблячої, турботливої матусі. Помірність дає найкращі результати.

Не забувайте: дитятко повинно вміти певний час гратися самостійно й обходитися без присутності дорослого.

До якого віку варто брати малюка на руки на першу вимогу?

• Педіатри стверджують: від народження і до 6-7 місяців. В цей час дитина починає повзати. Це відправна точка початку самостійного пізнання світу. Не заважайте!
• Скорочуйте «ручний період», давайте можливість малим дослідникам самотужки робити власні відкриття. Звичайно, точної дати, після якої варто обмежити перебування діток на руках, ніхто не назве. Все відбувається дуже індивідуально, бо краще за вас ваше чадо не знає ніхто.
• Врахуйте все: темперамент, особливості характеру, стан здоров’я, рівень навичок, реакцію на відсутність близьких людей тощо.

Бажання пізнати невідоме у малюків старшого віку пересилює бажання перебувати у мами на руках. З цього часу ви вже не примусите сина чи доньку бути пасивними спостерігачами подій. Пізнання переходить до активного етапу, в ході якого все відбувається за принципом «пустіть, я сам».

З віком потреба проситися на руки зводиться нанівець. Бажання постійно перебувати у тісному контакті з мамою, татом перестає бути непереборним. Але потребу у батьківському теплі й обіймах ми відчуваємо все життя.

Любов-основна потреба людської сутності. Найпростіший її прояв-притиснути людину до себе, обійняти, а дитятко-взяти на руки, приголубити.

Бажаємо всім родинам любові та щасливого батьківства!