Чи можна карати дітей?

Кожна сім'я — маленька держава з власними внутрішніми законами, звичаями, традиціями. Їх дотримання обов'язкове для всієї родини. Сімейні норми слугують певним зразком поведінки в непростому світі стосунків, відносин, взаємин. Порушення, усталених правил розцінюється дорослими, як неслухняність. Недотримання загальноприйнятих канонів малечею, зазвичай, тягне неприємні наслідки у вигляді покарань.

Молоді люди, щойно ставши батьками, навряд чи, задумуються над тим, що робитимуть у випадку непослуху дитинки. Більш того, навіть не планують покуту... Крихітка підросла, з'явилися перші паростки впертості, бунтарства, неприйнятних вчинків, незугарного поводження. Що робити?

Слід зауважити, мода на повну свободу дій, відсутність заборон й обмежень для дітлахів зазнала фіаско. Психологи впевнені — мала людина потребує розуміння відповідальності за переступання межі дозволеного.

Не докоряйте собі, забороняючи, відмовляючи, караючи за кепську вихватку. Покара — це обмежувальні маячки, здатні гальмувати спроби ігнорувати заборону, метод, покликаний додати впевненості, звільняючи від постійного вибору між «можна-не -можна».

Що найчастіше заслуговує покарання?

• ігнорування прохання старших;
• відсутність реакції на вказівки;
• вередування, каверзування;
• некеровані дії (ламає іграшку, шматує книгу, намагається вмикати електроприлади, навмисне розливає їжу...);
• прояв агресії (б'ється, обзивається, жбурляє, кусається, перемовляється);

В будь-якій сім'ї існують устої, порушення яких викликає незадоволення оточуючих. В таких випадках батьки вдаються до методів впливу, іноді не зажди виправданих.

Карати дітей не можна за:

• некерованість фізіологічними потребами: мокрі штанці (забув про горщик, не добіг до туалету); тамування голоду (дістає без дозволу їжу з холодильника, столу), підсвідому реакцію на некомфортний температурний режим (дитині жарко, холодно, вона надягає, скидає одяг);
• фізичну, психологічну відмінність, несхожість на «ось того хлопчика»: однакових людей не буває;
• помилки, незнання: на помилках вчаться, недостатня обізнаність спонукає до набуття компетентності;
• необережність, повільність у діях, рухах, виконанні доручень: уміння, спритність прийдуть з віком;
• імпульсивність, активність (хапає, кудись лізе, біжить): поривання пізнавати світ - закономірність дитячого віку;
• прояв негативних емоцій: невміння приховувати душевний стан дає право малюкам в доступний спосіб заявляти про переживання;
• неуспішність в школі, секціях, гуртках: старання не завжди дають позитивний результат; натомість, похваліть за поривання, намагання;
• ненавмисну шкоду, дії, наслідки яких дитина не може передбачити в силу вікових можливостей (потягнув скатертину - чашка впала, натиснув на олівець - він зламався): за дитинство не сварять;
• незгоду з батьками: особистість хоче мати свої думки, уподобання: що їсти, якою іграшкою гратися, що одягати; не подобається сорочка, вибрана вами, — дозвольте надягти іншу; у дітей свій смак, поняття красивого;
• інтернет-магазин Валео готовий запропонувати дітлахам сучасні одяганки цікавих моделей, веселих кольорів, оригінального дизайну; на його поличках - якісні речі за демократичними цінами; вишукані вироби вітчизняного виробника допоможуть формувати відчуття стилю у маляти без сварок, обопільного випробування міцності нервів, терпіння.

Підсумовуючи вище викладене, стає зрозумілим - санкції до пустунів, каверзників застосовуємо продумано, обережно, виважено.

Запам'ятаймо: немає сенсу сварити малюків до 3-х років, але шкодній поведінці несвідомого шибеника можна запобігти.

Найпростіші методи:

• вилучити з приміщення небезпечні предмети;
• звести до мінімуму заборони;
• спокійно реагувати на вибрики й капості;
• відкинути агресію: її прояви спонукають нетямуще дитя робити недозволене;

Психологи радять замість покарання вдаватися до бесід, пояснень наслідків необачних вчинків. Намагайтеся вияснити, чим викликаний протест, допоможіть впоратися з причиною, допомагайте уникати небажаних результатів.

Як правильно карати дітей.

Прояви зухвалості з боку сина, доньки зобов'язують батьків демонструвати осудливе відношення до неподобства. Як же засудити бешкет, не ускладнюючи зайвим негативом неправильну поведінку чада?

Існує безліч видів покути, та не всі вони прийнятні, стосовно діток. Отже, караючи дітей, не можна:

обмежувати фізичні потреби в їжі, доступі світла, повітря, можливості рухатися;

позбавляти любові: даємо зрозуміти- провина засуджується, любов близьких залишається;

допускати несправедливість: беремо до уваги- звинувачуємо у неподобстві, а не зриваємо поганий настрій на малюках; вони не винні у наших труднощах; необґрунтований осуд кривдить;

порушувати шкалу відповідності: за дрібну витівку досить докору; серйозний проступок передбачає «прочухан»;

запроваджувати безтермінову відповідальність: штрафні санкції діють протягом чітко визначеного часу: три дні без гаджетів, день без телевізора, вечір без солодощів;

бути непослідовними: осуд за безлад в особистих речах має бути у всіх випадках, а не час від часу;

вдаватися до обіцянок нереальних неприємностей: прийде Бабай, схопить баба Яга, забере дядько;

забувати пояснити причину покарання: заборона має бути обґрунтованою; маля, не розуміючи мотиву догани, у схожих ситуаціях знову вчинятиме погано;

принижувати: образливі слова, неприйнятні порівняння ранять, надовго (іноді назавжди), зневага закарбовується в пам'яті на все життя.

Яке б покарання не обрали батьки, воно небажане. Намагайтеся обійтися словесним поясненням, бути прикладом чеснот, цінуйте доброзичливі стосунки з дітьми у будь-яких ситуаціях.

Затямте: фізичні розправи - поза критикою, їм немає місця у виховному процесі.

Питання виховання покоління, що підростає, є актуальним у всьому світі. У різних країнах дітей виховують з урахуванням особливостей культури, релігійної приналежності, традицій, менталітету. Неправильна поведінка, ганебні вчинки, відповідно, засуджуються. Але скрізь, по-різному.

Як карають дітей в різних країнах?

Японія.

До п'яти років - повна вседозволеність. Далі введення певних правил та обмежень. Найстрашніше покарання для малих бешкетників гра в «мовчанку», коли за провину винуватця лишають спілкування на певний проміжок часу.

Франція.

Дрібні витівки залишаються поза увагою дорослих. За серйозні промахи лишають солодощів, розваг, презентів. Учнів за непунктуальність батьків (забули вчасно забрати чадо зі школи) розплачуються школярі, їм ставлять незадовільну оцінку за поведінку. Батькам виписують штраф.

Італія.

Тут дітей обожнюють. Ігри, заняття, повсякденну діяльність дорослі пильно контролюють, - не більше. «Обсмикувати» зауваженнями, докорами не дозволяється, бо на думку старших, дитя виросте закомплексованим.

Індія.

Основа виховання - батьківський приклад. Дитячий вік не обтяжують вказівками, заборонами.

Америка.

Відношення до малих терпляче, демократичне. Основний прояв батьківського невдоволення: лишити перегляду телевізора, позбавлення іграшки, «стілець відпочинку».

Канада.

Заборон для малюків не існує. Дозволено все. Основне завдання - розвиток творчих здібностей, внутрішньої свободи.

В'єтнам.

Діти ростуть самі по собі. Головне - вчинками не засмучувати маму, тата.

Англія.

Країна відома, суворим виховання, низкою табу дітям, але при цьому дітвору часто хвалять, заохочують. Зауваження суворим тоном – найрозповсюдженіший засіб тиску за дурні вчинки.

Ірландія.

Ставлення до малюків трепетне. Малий розбив склянку? Швидше поцікавляться, чи не злякався, ніж зроблять строгий закид.

Німеччина.

Виховання зводиться до понять «захист та безпека». До покарань малих дітей справа не доходить, всі проблеми вирішуються шляхом бесід, роз'яснень. Школярів, що пропускають уроки, засуджують до трьох тижнів додаткового навчання влітку. Оплачують навчання батьки.

Данія.

Головний метод виховання - гра, діти ростуть в умовах цілковитої свободи. Засуджуючи пустощі, створюють відповідну ігрову ситуацію, що допомагає зрозуміти неправомірність вчиненого.

Китай.

Дитину привчають до покірності, строго контролюють. Сил на виховання не шкодують. Запобігають негідним вчинкам власним прикладом доброчесності.

Таким чином, покарання дітей у всьому світі мають місце, але це крайня міра впливу. Серйозні проблеми, пов'язані з дитячою поведінкою, батьки намагаються вирішувати без травмування дитячої психіки. Виховувати значить допомагати, намагатися зрозуміти, любити, поважати, берегти.