Дитина бреше. Як впоратися.

Виховуючи дітей, батьки мають на меті виростити шляхетну особистість, наділену найкращими моральними якостями. Чесність-одна з них. Але рано чи пізно, вони стикаються з дитячою брехнею. Як він міг? Чому? Навіщо? Цими питаннями люблячі батьки заганяють себе в глухий кут, бо відповідь, справді, знайти непросто, адже в родині вчать малюків бути чесними, говорити правду й нічого, окрім неї. На практиці ж виходить, по-іншому.

Коли народжується брехня?

• До 4-х років дітки брехати не вміють. Логічне мислення у них не на стільки розвинене, щоб придумати хитру схему обдурювання.
• В 4-5 років видумане й реальне переплітається без злого умислу. Але брехня вже може мати місце. Малюк, орієнтуючись на похвалу, починає вибирати в зручний спосіб повторення ситуації, коли похвалили. Обираючи різні варіанти, зупиняється на найпростішому- обмані.
• Вік 7-8 років дозволяє чітко розмежовувати фантазії та реальність. Брехня переходить в моральну категорію. Приходить розуміння: брехати погано, на брехуна не можна покладатися, з ним не дружать. В цей період вже з’являються обставини, за яких неправда, як спосіб поведінки, обирається свідомо.

Дитя бреше. Причини.

Діти вдаються до неправди за певних обставин. На чому базується облуда?

1.Фантазії.
Дитяча уява особлива. Реальність та вигадка в ній живуть поруч. Дошкільнята не здатні відрізнити правду від небилиці. Для них герої казок, мультиків, фільмів – «справдешні» та дійсно існують.

• Брехня-фантазія незагрозлива, вважають психологи, бо насправді мова йде про багату уяву та творчі здібності.

Чого хоче «нешкідливий брехунець»:
- справити враження на ровесників;
- пофантазувати;
- реалізувати жагу до героїчних вчинків;
- насмішити ;
- сподобатися новим друзям.

Не знищуйте здатність до вигадки у малюків, фантазуйте разом, створюйте нові образи, придумуйте нереальні цікаві історії, використовуючи атрибути та декорації за сюжетами чарівних казок, пригодницьких фільмів.

• Дитячий одяг: футболки, майки, светри з зображенням людини-павука, Бетмена, Білосніжки, Міккі Мауса та інших улюблених героїв фантастичних пригод легко придбати через інтернет-магазин ВАЛЕО. Гамуйте потребу малюків у викиді фантазій в різний спосіб, залучайте до участі в рольових іграх та спрямуйте тягу до вигадок у корисне русло.

2. Прагнення до самозбереження.

• Малі легко зізнаються в пустощах, доки за ними не стоїть покарання.
• Маля мовчить у відповідь на просте запитання: «Це ти зробив?». Значить гіркий досвід покари вже має.
• Здатністю придумувати, аби виправдатися, дитя ще не володіє, тому не відповідає. Ця мовчанка — перша брехня.

Вище сказане має місце? Є привід задуматися, чи не відбувається заміна довіри у стосунках батьки-діти на страх. Ваше завдання утримати взаємодовіру між вами та дитиною.

3.Потяг до задоволення бажань.

• Неправда буває результатом невгамовного бажання щось мати, кудись сходити, чимось погратися. Поговоріть про те, чи можна його втілити в життя та в який спосіб це краще зробити.
• Не обіцяйте нездійсненного. Пусті обітниці у дитячому розумінні ідентичні брехні. Відповідно, дітвора засвоює—обіцянки ні до чого не зобов’язують.

4. Зловживання заборонами.

Дорослі часто вдаються до обмежень, вказівка «не можна» звучить постійно. Дитині хочеться обійти заборону. Адже навкруги стільки спокус! Чинності набирає маленька брехня в якості способу задоволення хотінь.

5. Прагнення отримати похвалу, добути зайву «порцію» любові.

Щоб добитися прихильності, заохочення дорослих в хід йдуть хизування вигаданими успіхами, досягненнями. Тобто відбувається прибріхування.
Такі вчинки характерні дітям, батьки яких вимагають надто багато. Не очікуйте від дітлахів більше, ніж вони можуть, не провокуйте оману.

6.Потреба у визнанні особистісної цінності.

• Зачеплене самолюбство, також спонукає до обману. Наприклад, нездатність відповісти на образу, призводить до видумування нереальних оповідок, в яких ображений виглядає сильним, хоробрим, кмітливим.
• Спостерігаючи захоплення досягненнями однолітків, малюк розповідає про уявні успіхи, величезні статки мами, тата, фантастичну подорож на кораблі, які насправді не мають під собою реалістичного підґрунтя.
• Найчастіше до брехливих фантазій вдається дітлашня родин зі скромними статками: неблагополучних, неповних сімей, чиї можливості не завжди дозволяють здійснити коштовну подорож, придбати бажану іграшку.
• Підтримати «красивий» статус, малеча намагається брехнею. В такий спосіб малі допомагають собі впоратися з дійсністю.

7.Заборона проявляти емоції.
Керуючись прагненнями виховати інтелігентну особистість, батьки забороняють малятам проявляти негативні, але щирі почуття.
Дитина відмовляється поцілувати бабусю, її засуджують, бо «так не можна говорити». Результат заборони-брехня, замість відвертості.

8.Спроба виглядати дорослішим.
Неправда старших дітворою сприймається, як складова дорослості. У цьому випадку значну частину провини повинні взяти на себе люди з найближчого оточення, які дозволяють собі брехати.

9.Маніпуляції у відносинах з родичами.
Непрості взаємовідносини мама-тато-бабуся-дідусь, штовхають до навмисного перекручування фактів. Мета викривлення інформації – намагання зберегти доброзичливі взаємини з близькими людьми. Спочатку підтримаю маму, потім нашепчу щось недобре про неї татові й буду для всіх хорошим.

10.Небажання визнавати помилки.
Підлітки та діти старшого віку прагнуть самостійності та незалежності. У них з’являються секрети від батьків. Вік між дитинством і юністю характеризується самовпевненістю, ігноруванням порад ззовні, тому часто звучить «сам знаю». Відсутність знань, досвіду призводять до ляпсусів. Помилки, які не хочеться визнавати, прикриваються побрехеньками.

11.Приклад дорослих.

• Тато пообіцяв, і не виконав. Мама дала слово, і не дотримала. Крах їх авторитету відбувається у момент невідповідності слів та вчинків. Ці миттєвості слугують дозволом поводитися з людьми, точно так, як це роблять вони, щодо інших. Пам’ятаймо: наслідування лежить в основі виховання моральних цінностей.
• Буває, дитина бреше на зло, маючи на меті помсту. Діти гарні психологи. Вони добре розуміють: неправда не подобається, дратує. Саме цього, й добиваються, жадаючи реваншу. Не зупиняє навіть страх покарання.

Правда чи брехня? Хочете розпізнати?

Брехня має своє «обличчя». Так вважають спеціалісти-фізіономісти.

1. Брехун уникає погляду «очі в очі»;
2. Говорить швидко, плутається в словах;
3. Руки під час розмови мимоволі торкаються носа, голови, вух, очей;
4. На прохання повторити нещодавно сказане, складає нову розповідь, яка
   відрізняється від попередньої;
5. Обличчя може червоніти, бліднути;
6. Очі «бігають» або дивляться вниз;
7. Тримає руки в кишенях, ховає за спину, часто смикає пальці, кусає нігті, переминається з ноги на ногу;

Поради дорослим.

Дитяча брехня виявилася очевидною? До чого не варто вдаватися.

1. Відчитування, допити, «вибивання» правди відкиньте. Спровокуєте збурення, негатив.
2. Дайте зрозуміти, сказане викликає у вас сумнів.
3. Розкажіть про неприємні почуття, які ви пережили, розкривши брехню.
4. Своє відношення до неправди трактуйте однозначно, чітко, зрозуміло. Називайте речі своїми іменами.
5. Проаналізуйте, що завадило сказати правду.
6. Поясніть свою позицію: в брехні немає потреби, бо ви завжди на боці дитини.
7. Вислухавши найгіршу правду, залишайтеся найближчим другом для малюка.
8. Любіть діток без умовностей.
9. Тримайте дане слово. Не спроможні виконати обіцяне? Вибачтеся, поясніть причину.
10. Не ставте провокаційні питання. Наприклад: ти був нечемним з бабусею? Ах, ти був чемним?! Я все знаю про твою зухвалість! Краще скажіть: ми знаємо, не все було гаразд. Розберімось, чому так відбулося.
11. Заохочуйте відвертість, особливо у випадку, коли дитині вдатися до неї було непросто.
12. Уникайте моралізування, нав’язування правил.
13. Якщо чуєте фантазії, що переходять розумну межу, поверніть мрійника «на землю». Пояснюйте - над втіленнями мрій в життя потрібно працювати. Пусті мрії, нічого не варті.

Основи хорошого й поганого закладаються в сім’ї. Батьки - приклад всьому. Згадаймо народну мудрість: яка хата - такий тин. Який батько -такий син.